Інтерв'ю із Іриною Грицай

Ірина Грицай про лідера/лідерку як особу, що працює на результат, та гендерні ініціативи в Дніпропетровській області



Доброго дня, пані Ірино! Дякуємо за те, що ви знайшли час для зустрічі із нами задля того, щоб поділитись думкою щодо такого важливого, особливо наразі – в період здійснення реформи децентралізації та надання більшої значущості місцевому рівню влади – питання як роль жінки як лідера/лідерки змін в місцевих громадах. До речі, якому формулюванню особисто ви надаєте перевагу та чому: жінка-лідер чи жінка-лідерка?

Доброго дня! Це питання варто розглядати в контексті загальної проблематики використання фемінітивів в українській мові, яка наразі є досить дискусійною та суперечливою. Я віддаю перевагу формулюванню «жінка-лідерка», оскільки це забезпечує видимість жінок у суспільстві. Хоча насправді, для того, щоб вживання таких «жіночих форм» стало нормою в українському суспільстві, має пройти ще чимало часу.


Ірино, а що для вас означає вислів «бути лідером/лідеркою» та якими характеристиками має бути наділений сучасний лідер/лідерка?

Перша за все це особа, яка працює на результат та готова, або ж готовий, приділяти весь свій час саме досягненню видимих та позитивних змін в суспільстві. Це особа, яка є взірцем для своєї команди та може повести її за собою, адже саме остання є запорукою успіху лідера/лідерки.


Як доводять дослідження (навіть останніх років), коли людину просять уявити певну особу із лідерськими якостями, то у більшості одразу постає образ чоловіка середнього віку в діловому костюмі, який сидить за дубовим столом і підписує важливі документи дорогою ручкою; або ж це формат Стіва Джобса та Марка Цукерберга. Жінку уявляє досить незначна кількість людей, якщо ми не наголошуємо на слові «лідерка». На вашу дуку, чому так відбувається?

Це явище яскраво демонструє стереотипність суспільства. Якщо ми ведемо мову про важливі посади, особливо на політичному рівні, то, як правило вони представлені саме чоловіками. Причин цьому досить багато, та для мене особа із лідерськими якостями – це не стать, не чоловік чи жінка, а, перш за все, результат та відданість роботі по його досягненню. Можна навести приклади успішних в різноманітних сферах (наукові, політичній, мистецькій) як жінок, так і чоловіків. Питання: чи готове суспільство це сприйняти?


У цьому контексті, кого, на вашу думку, можна охарактеризувати як приклад успішної жінки-лідерки в розрізі історії, або ж сьогодення?

На місцевому рівні є досить багато жінок-лідерок, які є представницями бізнесу, адміністративного та громадського сектору. Якщо розглядати всеукраїнський рівень, то варто звернути увагу на постаті Марії Іонової, Ірини Геращенко, Ірини Луценко та Ірини Фріз, що є народними депутатками. Що ж до міжнародного рівня, то я всім раджу ознайомитись із біографією, поглядами та життєвою позицією Шеріл Сендберг, Гілларі Клінтон та Маргарет Тетчер. Відповідно, можна знайти багато гарних прикладів жіночого-лідерства, але не потрібно черпати позитив лише з однієї особи – не варто робити собі кумира.


Кажуть, що лідер, або ж лідерка, має, вміти відстоювати свою позицію, свої права і у випадку зазіхання дати гарну відсіч. Хотіли у вас поцікавитись щодо того, як ви відреагували на ситуацію, коли 27 вересня 2016р. на сайті «Днепр Вечерний» після вашого призначення на посаду Радниці голови Дніпропетровської ОДА з гендерних питань з’явилася стаття із наступним заголовком: «У губернатора появилась очаровательная советница». Та чи взагалі ви відреагували на таке сексистське звернення?

Якщо розглядати реакцію в плані таких дій як дзвінки в редакцію і «з’ясування стосунків» із журналістами, тоді ні. Мої дії були направлені тільки на роботу, щоб за пів року, за рік, представники ЗМІ, мої колеги, громадськість в широкому розумінні побачили конкретні результати діяльності Радниці голови Дніпропетровської ОДА з гендерних питань. Я думаю, що лідер/лідерка повинен відстоювати свою позицію саме таке.


Раніше в Україні була відома тенденція, яка полягала у тому, що чим нижчий рівень влади, ти більше жінок «при владі». Та чи дійсно жінки були та є в змозі творити зміни на місцях? Чи достатньо у них на це повноважень/підтримки/авторитету з боку держави/владних/партійний інституцій/суспільства/сімї?

Однозначно, на місцевому рівні навіть зараз жінок більше. Але ви правильно зазначили, що відбуваються зміни: із появою більшої кількості ресурсів на місцях їхні позиції починають займати чоловіки. Проте в невеликих містах, селах та селищах за рахунок того, що громадяни безпосередньо знайомі один із одним, становище жінок стабільніше, адже результати їхньої роботи не можуть бути перекреслені тим, що «хтось» вирішив стати депутатом, або ж очільником громади. За рахунок своєї значної уваги до питань соціальної сфери жінки завжди отримували та будуть отримувати підтримку, якщо ми говоримо про життя за моделлю демократичного суспільства, коли обирають «за заслуги», а не «за привілеї». В українському ж контексті значною перепоною на шляху до лідерства жінок є стереотипи, які існують і у самих жінок, і в членів їхніх сімей, і в суспільстві загалом та низький рівень підтримки з боку зазначених інститутів суспільства.


Пані Ірино, що б ви порадили жінкам робити задля тощо, щоб розвивати свій лідерський потенціал та досягати лідерських позицій в суспільстві незважаючи на усталені стереотипи?

Необхідно ставити ціль і іти до неї незважаючи ні на що. Та самотужки це зробити досить важко, тому потрібно створити правильну команду однодумців із державного та громадського сектору, які тебе завжди підтримають та вмотивують рухатись далі.


У вашій діяльності як радниці вас підтримує команда, чи ви дієте одноособово?

Як у радниці у мене немає підлеглих, але мене оточують однодумці: представники адміністрації, поліції, та громадських організацій завжди надають підтримку у випадку, якщо я звертаюсь із певним проектом.


З вашого досвіду як особи, що займається розвитком гендерної політики в Дніпропетровській області, якою є найбільша проблема, з якою доводить зіштовхуватись жінкам на місцевому рівні?

На жаль, це значний рівень домашнього насильства, від якого страждають в переважній більшості саме жінки. Ця тема довгий час замовчувалася та нівелювалася, що призвело до того, що коли жінка нарешті починає «говорити», то суспільство робить її (жертву) винною в насильстві. Така стигматизація призводить до перетворення явища на латентне, що пагубно впливає на становище жінки та її можливості, адже психологічно «ламає» її як особистість.


Чи існують на обласному рівні програми/спеціальні заходи щодо захисту прав та можливостей жінок або ж підтримки ініціатив, які висуваються жінкам?

В обласній раді функціонує управління з питань гуманітарної, соціально-культурної сфери та освіти, що досить активно займається гендерною проблематико: проводяться різноманітні форуми, семінари, виїзди в регіони задля забезпечення обізнаності із проблематикою широкого кола населення. Ми намагаємось пояснити, що питання гендерну – це не тільки жінки, а, перш за все, рівність прав та обов’язків. Важливим у цьому аспекті є процес інтегрування гендерного бюджетування, яким ми з колегами із обласної ради почали займатись.

Більше того, у нас є потужні громадські організації, які діють в цій сфері, зокрема ГО «Гендерний Клуб Дніпро», ГО «Промінь», ГО «Gender Stream» та ГО «Жінки Плюс». Так, коли представниці ГО «Гендерний Клуб Дніпро» вийшли з ініціативою щодо проведення курсів самооборони для жінок, то ми об’єднали зусилля і імплементували проект в дію.


Окрім курсів жіночої самооборони, які ще ідеї чи проекти ви вже імплементували за час перебування на посаді радниці із гендерних питань?

У Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ було відкрито гендерний інформаційно-консультативний центр та наукову лабораторію по вивченню гендерних питань. Також при університеті розпочали роботу гарячі лінії, які надають безкоштовні юридичні консультації та, за потреби, і психологічну підтримку. Я ініціювала та провела серію тренінгів для соціальних працівників. Загалом робота ведеться в багатьох напрямках: e науці, політиці та громадському секторі.


Якими є ваші плани на майбутнє? Що б вам хотілося реалізувати в Дніпропетровській області як лідерці та особі, що займається питаннями гендерної політики?

Важлива ціль, яку я наразі пере собою ставлю – це впровадження гендерного бюджетування в Дніпропетровської області, адже це забезпечить врахування інтересів всіх членів суспільства. Також наразі спільно із міжнародними організаціями ми працюємо над розширенням мережі стаціонарів, які надають притулок особам постраждалих від домашнього насильства.


Дуже вам дякуємо за влучні коментарі, поради та відповіді. Бажаємо вам успіху в впровадженні гендерного бюджетування в області!

Вам дякую за запрошення до спілкування та небайдужість до такої соціально важливої тематики.


Інтерв’ю провела та підготувала Лілія Антонюк, юристка, спеціалістка із прав людини, консультантка проекту «Жінки-лідери змін в місцевих громадах».