Нормативні засоби захисту прав жінок на місцевому та національному рівнях в Україні

Метою цієї статті є проаналізувати наявні в Україні нормативні засоби[1] захисту прав жінок на місцевому та національному рівнях. До останніх ми відносимо нормативно-правові акти, звернення до яких може бути здійснене при обґрунтуванні існування порушення права. Важливою особливістю цього доробку є використання актуальних посилань щодо всіх зазначених способів захисту, що забезпечує можливість читачів та читачок безпосередньо ознайомитись із їх повним офіційним текстом.

Таблиця 1. Нормативні засоби захисту прав жінок на місцевому та національному рівнях в Україні[2]

НОРМАТИВНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ПОРУШЕНИХ ПРАВ ЗАГАЛЬНОЇ СФЕРИ ДІЇ

Міжнародні договори, конвенції та угоди. Конституція України встановлює, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України[3]. При цьому варто зазначити, що якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору[4]. Таким чином, міжнародні договори мають вищу юридичну силу аніж закони та підзаконні нормативно-правові акти України. Певна колізія виникає у випадку з’ясування ієрархічних зв’язків між Конституцією України та міжнародними договорами. З цього приводу існує дві думки:

- Конституція України є актом вищої юридичної сили;

- міжнародний договір, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, має вищу юридичну силу.

Перший підхід прийнято обґрунтовувати тим, що Конституція України має найвищу юридичну силу в системі національного законодавства[5], а міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана ВРУ стають його частиною. Інший же підхід ґрунтується на тому, що в самому Основному Законі держави передбачено визнання того, що міжнародні договори, норми яких містять інші положення, ніж передбачені в ньому, превалюють: законодавством України визнано можливість укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, та лише після внесення відповідних змін до неї[6]. Таким чином, передбачено модифікацію Конституції України у відповідності до вимог міжнародного договору, а не навпаки. Авторка цієї статті є прибічницею другої концепції, адже ще одним підтвердженням такої побудови системи постає факт того, що Європейський суд із прав людини, звернутися до якого громадянин чи громадянка України може лише вичерпавши усі засоби судового захисту в країні[7], при розгляді справи керується перш за все нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а не приписами Конституції України чи іншого національного законодавчого акту.

Зі змістом та переліком міжнародних договорів, угод та конвенції, які є чинними та території України ви можете ознайомитись у статті «Засоби захисту прав жінок на міжнародному рівні».

Конституція України. Конституція України (КУ) як основоположний нормативно-правовий акт держави визначає фундамент побудови всіх суспільних відносин в країні. Важливою характеристикою КУ є прямий характер дії її норм[8], що означає, що для звернення до суду із вимогою про захист порушеного права особі достатньо вказати на забезпечення цього права у ІІ Розділі КУ, що носить назву «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина».

Базовими в контексті захисту прав жінок виступають наступні принципи та права, передбачені в Основному Законі: принцип рівності та недискримінації; право на життя; свобода від катувань та жорстокого поводження; право на повагу до своєї гідності; право на свободу вибору та розвитку своєї особистості; право на освіту; право на приватність; право на участь у суспільному та політичному житті країни; право на працю; право на соціальний захист; право на медичну допомогу; право на судовий захист та професійну правничу допомогу; свобода вступу в шлюб тощо.

Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків». Метою прийняття у 2005 році цього нормативно-правового акту було досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом:

- правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

- ліквідації дискримінації за ознакою статі;

- застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України.

Цей закон має як позитивні, так і негативні елементи. До перших відносять наступні:

- якісний термінологічний словник, що розкриває такі поняття як: «дискримінація за ознакою статі»; «гендерна рівність»; «гендерно-правова експертиза»; «сексуальні домагання»;

- розмежування понять «рівні права» (відсутність обмежень чи привілеїв) та «рівні можливості» (рівні умови для реалізації рівних прав);

- визначення повноважень конкретних органів, установ та організацій у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

- окреслення основних принципів забезпечення рівних прав та можливостей у наступних сферах суспільного життя: у громадсько-політичній; соціально-економічній; у сфері освіти[9].

До другої категорії належить певна декларативність положень цього закону та слабкий механізм відповідальності у випадку порушення принципу рівності по відношенню до жінок. Щодо останнього Тамара Марценюк наводить яскраві приклади у своїй роботі «10 років закону про гендерну рівність в Україні»: «Як карати роботодавців за випитування у працівниць приватної інформації? Чи за оголошення із преференціями працівниць чи працівників? Чи за те, що роботодавець не виконує норму із унеможливлення випадків сексуальних домагань або із забезпечення жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов’язками?»[10]Та ці аспекти зазвичай визначають як такі, що притаманні системі українського законодавства загалом, тож списувати це на «непопулярність теми» не варто.

Проте як ефективний інструмент захисту норми Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» можна використовувати у повсякденному житті. Для прикладу: Ви влаштовуєтесь на роботу і роботодавець запитав про приватне життя? Наведіть йому положення ст. 17 закону щодо заборони роботодавцям вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу, відомості про їхнє особисте життя, плани щодо народження дітей[11].

Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». 2012 було прийнято законодавчий акт, який спрямований на визначення організаційно-правових засад запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина. За своїм спрямуванням та цільовою аудиторією він є ширшим, аніж попередній, що чітко визначав як цільову аудиторію лише жінок та чоловіків, що в ХХІ столітті може вже саме по собі визнаватись як дискримінація в умовах свободи самовираження та самоідентифікації. Досягненнями цього закону є визначення поняття «дискримінація» та її форм: пряма, непряма, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації та утиск. Більш обштрною є і сфера дії цього акту: громадсько-політична діяльність; державна служба та служба в органах місцевого самоврядування; правосуддя; трудові відносини, у тому числі застосування роботодавцем принципу розумного пристосування; охорона здоров’я; освіта; соціальний захист; житлові відносини; доступ до товарів і послуг; інші сфери суспільних відносин.

У процесі законотворення з метою виявлення норм, що містять ознаки дискримінації, передбачається обов’язкове проведення антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів, зокрема законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються Кабінетом Міністрів України, центральними та місцевими органами виконавчої влади.

Надзвичайно важливим елементом Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» є положення щодо того, що за подання позовів щодо спорів, пов'язаних із дискримінацією, судовий збір не сплачується[12].

Таким чином, наприклад, якщо особа зазнала дискримінації у формі утиску у житлових відносинах, то вона може подати позов до суду не сплачуючи судовий збір за подання заяви, аргументуючи свою позицію нормами цього акту.

Концепція Державної соціальної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року. 5 квітня 2017 року була затверджена Концепція Державної соціальної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року, проект якої розробило Мінсоцполітики на виконання Закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», зобов’язань України щодо виконання Конвенції ООН про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок та інших міжнародних актів. Як зазначається на офіційному урядовому порталі, прийняття цього акта було викликано необхідністю системного упровадження принципу рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в усіх сферах життєдіяльності суспільства для забезпечення сталого соціально-економічного розвитку, реалізації прав людини та ефективного розв’язання існуючих проблем з чіткою орієнтацією на людину. Це також пов’язано і з необхідністю досягнення Цілей Сталого Розвитку 2016 - 2030, затверджених Генеральною Асамблеєю ООН, п’ятою із яких є «Забезпечення гендерної рівності».

Метою прийняття Концепції є удосконалення механізму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства та впровадження європейських стандартів рівності. Прийняття зазначеного акта дасть змогу:

- розширити доступ жінок і чоловіків до товарів і послуг шляхом урахування особливих потреб різних категорій жінок і чоловіків, пов’язаних з такими основними ознаками як вік, місце проживання, інвалідність у нормативно-правових актах;

- збільшити частку жінок серед депутатів Верховної Ради України, обласних рад та місцевих рад міст обласного значення;

- зменшити розрив у рівні оплати праці чоловіків та жінок;

- удосконалити механізм проведення гендерно-правової експертизи;

- створити комплексну систему реагування на випадки дискримінації за ознакою статі, у тому числі множинної дискримінації і запобігання такій дискримінації;

- внести на постійній основі до програм курсів підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та працівників державних установ питання забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

- розширити статистичну інформацію, дезагреговану за статтю, за показниками, що відповідають acquis ЄС[13].

Таким чином, норми цієї концепції можна використовувати при поданні звернень до уповноважених органів при обґрунтуванні вимог щодо, наприклад, підвищення заробітної плати особи жіночої статі, що знаходиться на певній посаді певного рівня, до рівня заробітної плати особи чоловічого статі на цій же посаді відповідного рівня, якщо на підприємстві/установі/організації існує така дискримінаційна практика.

Важливу роль у питанні захисту порушених прав жінок відіграють і укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України, які встановлюють вимогу створення відповідної системи уповноважених органів та установ щодо формування, розвитку та контролю за реалізацією політики гендерної рівності в країні та підвищенням статусу жінки в суспільстві, а також проведення гендерної експертизи нормативно-правових актів, зокрема:

- Указ Президента України «Про підвищення соціального статусу жінок в Україні».

- Указ Президента України «Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

- Постанова Кабінету Міністрів «Про консультативно-дорадчі органи з питань сім'ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку, запобігання насильству в сім’ї та протидії торгівлі людьми»;

- Постанова Кабінету Міністрів України «Про проведення гендерно-правової експертизи».

- Наказ Міністерства юстиції України «Деякі питання проведення гендерно-правової експертизи» тощо.

Ними передбачено утворення Координаційної ради з питань поліпшення становища жінок і підвищення їх ролі у суспільстві, забезпечення рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків; Міжвідомчої ради з питань сім'ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку, запобігання насильству в сім’ї та протидії торгівлі людьми при Кабінеті Міністрів України; запровадження інститутів радників з гендерних питань.

Відповідно у випадку, якщо в місцевій громаді існує потреба у здійсненні впливу на формування місцевої політики щодо захисту прав жінок, то, використовуючи посилання на зазначені вище нормативно-правові акти, можна вимагати у місцевих органів влади створення відповідного органу, відповідального за реалізацію політики гендерної рівності у цій конкретній громаді.

ПРОФІЛЬНІ НОРМАТИВНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ПОРУШЕНИХ ПРАВ

Конкретні права та можливості, які передбачені для громадян та громадянок України, а також порядок їх реалізації, визначені у профільних нормативно-правових актах, які регулюють певні суспільні відносини. Для цілей цієї статті авторка подає загальний перелік цих актів із посиланнями на офіційний текст, адже кожні суспільні відносини (сімейні, трудові, кримінальні, адміністративно-правові тощо) в деталях регулюються значною кількістю законодавчих актів та норм. Для ознайомлення рекомендовано наступні інструменти:

- Сімейний кодекс України;

- Закон України «Про попередження насильства в сім’ї»;

- Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім’ї»;

- Закон України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю»;

- Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»;

- Закон України «Про охорону дитинства»;

- Кримінальний кодекс України;

- Кодекс України про адміністративні правопорушення;

- Кодекс законів про працю України;

- Закон України «Про зайнятість населення»;

- Закон України «Про охорону праці»;

- «Про державну службу»;

- Закон України «Про пенсійне забезпечення»;

- Цивільний кодекс України;

- Основи законодавства України про охорону здоров'я;

- Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб»;

- Закон України «Про освіту» та інші.

Необхідно завжди пам’ятати, що знання та базова юридична компетенція зайвими не бувають, а поінформований – значить озброєний.